Сидів орел на степовій могилі

Сидів орел на степовій могилі
І оглядав свій рідний край:
Степи зелені слалися, мов хвилі,      |
Усе кругом цвіло, як божий рай.       | (2)

Орел сидів величний і могутній -
Краса і сила в купі то була,
Та десь не взявсь стрілець не чутний, |
І з лука гострая стріла.              | (2)

Смерть несучи над степом продзвеніла,
І полягла велика сила - підстрелений орел упав,
І, дивлячись померклими очима,        |
Своє перо на тій стрілі впізнав.      | (2)

"Не так мені страшна та смерть видима, -
Він застогнав, - але нащо
Мене моє перо карає,                  |
Смерть від своїх найтяжче уражає."    | (2)

Сидів орел на степовій могилі
І оглядав свій рідний край:
Степи зелені слалися, мов хвилі,      |
Усе кругом цвіло як божий рай.        | (2)

Поділитись сторінкою: