Я забуваю

Я забуваю риси твого обличчя,
Коли блукаю мовчки по сонних містах...
Я вже не плачу і вже ночами не кличу,
Я забуваю твої солодкі вуста...

Я забуваю все, що мені говорив ти,
Де вже, не знаю, правду шукать
Між брехні?..
Може я з часом теж розучуся любити,
Як дуже мріють в серці останні вогні...
Останні вогні...

Я забуваю... Так, я тебе забуваю!..
Вже не питаю, хто ж написав цей сюжет?..
Всі сподівання, наче свіча, догорають
Десь між зірок і між таємничих планет...

А я свої полікую крила,            |
І відболить, що не відболіло,      |
Я не пущу тебе в свій рай!..       |
А ти мовчи, ти вже звик мовчати,   |
Я ж не дозволю себе зламати!       |
І в своїх снах ти мене не шукай!.. | (2)

Я забуваю риси твого обличчя...

Поділитись сторінкою: