Дума про вдову і трьох синів

То не зелена діброва шуміла,
Як то вдова старая мати
В своєму дому з своїми дітками
Маленькими гомоніла...

Мала вона трьох синів,
Гласних соколів, то вона
Ручками й пучками хліба-солі
Заробляла та синів
До дорослих літ вона годувала.

Скоро сини стали до разума дохождати,
Стали собі молодого подружжя принімати,
Стали на неньку - вдову поглядати.
Стали стару матір на сміх поднімати.
Ой, іди, нене, проч од мене,
Будуть у мене гості пити та гуляти.

А ти будеш, стара мати,
У порога стояти.
Я за своєю гордістю
А не знатиму, як тебе називати...

Поділитись сторінкою: