Ніжність

А він мовчить – затерплий в горлі голос:
Чи то не вперше краще промовчать
Про те, що стільки ніжності навколо,
Про те, що стільки сумніву в очах...

Уже весна веслує в бережечок,
І літо вже сортує лелітки...
І я мовчу – бо слово недоречне,
А істина – на відстані руки...

Докльовують пташки жалю окраєць.
Лежать жита – не видно вже стерні...
Хай ніжність світу трохи зачекає:
Я крок ступаю – двері відчинить.

Поділитись сторінкою: