| |
Сльози, тиша... Як так вийшло?..
Знов чутно тільки пульс...
Чесно, я так боюсь,
Що я себе загубила,
І тепер моя половина десь
Шукає простору
Не в зоні доступу...
Все одно не все одно...
Я можу все, але моторошно,
Втомилась бути залізною,
З тобою вдвох, але одною...
На мить відчути дай знов,
Що між нами є любов!..
Я думки збираю свої по складах,
Їде мій дах...
Приспів:
Знову минає день,
В мене зима в пустелі,
Повільно йдуть хвилини,
І твоя тінь на стелі...
Я так прошу, залиш
Ті кохані ночі,
Та не дивись на мене,
Я більше так не хочу!..
Не відчиняй вікно, я ще в постілі,
Ще ніколи так не заносило в драми...
Не розбивай кулак, а приходь до тями!..
На мить, мені здалось ми порозумілись,
І ти казав мені щось про щирість...
Я не хочу це чути знов і знов, та
Приспів.
Я повертаю себе із безодні,
На жаль, це все,
Але так буде краще для нас...
Не хочу бачити твої очі холодні,
Ці рани невиліковні,
І тут без сили навіть час...
Якби ж так само було легко
Заблокувати ці спогади у клік,
Як видалити твій Instagram...
Дивись, так гарно світить сонце
Сьогодні, але вже не нам...
Знову минає день,
А без тебе зима в пустелі,
Повільно йдуть хвилини,
І твоя тінь на стелі...
Я так прошу, залиш
Ті кохані ночі!..
Я вже відпустила,
Більше так не хочу!.. Поділитись сторінкою: 
| |
