Шовковиця

Журилась Богородиця,
Сварила сина мати,
Як бралась від шовковиці
Його сорочку прати.
Шукала ненька злагоди
Та й плакала все знову,
А син втікав по ягоди з дому.
Лишила та шовковиця
Провину на сорочці,
А пляма не виводиться,
А пляма не виводиться,
А пляма не виводиться, хлопці!

І кликала околиця,
Коли ще був безвусим,
І свідчила шовковиця,
Де він пізнав спокусу,
Як чорнобрива звабила,
Що й серцем занедужав,
Пішла собі, і втратив він душу.
А пам'ять, як шовковиця,
Лишилась на сорочці,
І пляма не виводиться,
І пляма не виводиться,
І пляма не виводиться, хлопці!

Біда прийшла, мов віхоло,
У рідний край з війною,
Вдягнув свої доспіхи він
Та в поле став до бою.
З козацькою відвагою
Злетів він на редути,
Та підла куля вдарила в груди!
Кровило, як шовковиця,
Червоним на сорочці,
І пляма не виводиться,
А пляма не виводиться,
І пляма не виводиться, хлопці!

Сльозами та молитвою
Омила сина мати,
І стала божевільною
Його сорочку прати.
Віднесла під шовковицю,
Повісила на сонці,
А пляма не виводиться,
А пляма не виводиться,
А пляма не виводиться, хлопці!

Поділитись сторінкою: