Алегорії

Каміння на плечах, прокляття незв'язні...
Попереду ще незалежність і ковід.
На гору вервечкою тягнемось, в'язні,
Не ті, що лупають скалу, не Франкові...

Приречено брили жбурляєм у кратер,
А він їх вибльовує з димом і брудом.
А хтось під горою спиняється раптом,
На камінь сідає і каже: "Не буду!"

Його попереджували конвоїри,
Мовляв, прокурори нашиють діло...
Його в тридцять восьмому майже згноїли,
А він усе ж не здав мого діда!..

Впівсили, на чверть і на десять процентів,
Тому ти завжди і переможений, –
Казав колись мій тренер Проценко:
Помреш і не взнаєш, на що ти спроможний.

А ось і війна. На Донбасі – Росія.
Чоловіки пішли в військкомати.
А я не пішов, бо що ж я – пенсійний...
Ну що, дізнався? Можна вмирати...

Поділитись сторінкою: