| |
Забудь!.. Забудь!..
Ти - кам'яна земля, навколо дикі квіти,
Знову мертва петля, хоч і не встиг злетіти,
Вкотре відлік з нуля, від нетрів до еліти,
Лід догорає до тла, холод так любить боліти...
Забрала в поета усі слова,
С*ка виїла нутро, скажи, де тоді голова?..
Знову впав, потопив на дно, хоч сам собі понаобіцяв
Не ставати на граблі, та доля місцями міняє нас,
І мене минає твій біль, ніби викидає в підпілля,
Доки догорає фітіль, як в фільмах вільно-повільно.
Ніби новина, ніби ні, ніби ми на глибині,
Важко здатись, та, щоб вижити, повинні!.
Приспів:
Забудь!..
Немає більше днів, де кохав тебе...
Забудь!..
Після осені весна не прийде!..
Забудь мене!.. Забудь усе!..
Забудь!.. - кажу, - ця весна не прийде!..
Забудь...
Я дивуюсь скільки було непотрібних слів,
Пуста трата сил, я не цього хотів!..
Я втомився рахувати кількість зайвих миль,
Із годинника пісок, вітер скло розбив...
Я йду нізвідки в нікуди, піді мною тони води,
Вони змили мої сліди...
Кожна наступна книга тримає ту древню суть,
А душать не перлини на шиї, а перли ртуті...
Приспів. (2)
Я загубив все те, що я мав, і, що так любив...
Не залишив тобі ані прози, ані віршів...
Я не відповів на всі запитання і полетів
До тих берегів, де все ще живе щирість почуттів... Поділитись сторінкою: 
| |
