| |
Коли все змиє холодним дощем,
Й всі ці почуття більше не хвилюють,
Уся глибина болі твоїх очей,
Що світ не буде знову, як його малюють...
Більше ніхто не чекає вдома,
Ми ніби поруч, але між нами всі кілометри...
Вже кілька років я ніби в комі,
Не маю слів, не знаю, що буде потім...
Приспів:
Просто мовчи, пройдуть дощі... |
Грає наша тема - мінор... |
Небо на двох... |
Більше не насниться мені |
Серед ночі... Прокручую всі |
Свої болі тобі на повтор... | (2)
За вікном день або ніч - байдуже,
Так ніби мій дім захопило полум'я,
І мої мрії вмить догорять майже всі...
Чому тоді весь час мені так холодно?..
Цей світ не буде знов, як і раніше,
Наші серця однаково б'ються тихіше...
Що буде далі, мені невідомо -
Ми загубились далеко від дому...
І тільки дощ в лобове скло нагадує
Про те, що в нас колись трималось тепло...
А те життя, що було до...
Тема мінор - одна на двох...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
