| |
Казав, вуста — то гаряче сонце!
Слова колючі, немов троянда...
Коли ми дихаєм в такт, мій любий,
То інша плаче, як сарабанда...
Ховав від світу мене на грудях,
Дурманив словом, немов лаванда...
Коли ми дихаєм в такт, мій любий,
То інша плаче, як сарабанда...
Закохалася, то не тікай!..
Закохалася, то не тікай!..
Торкалось небо то дня, то ночі,
Тікав із пекла до мого раю...
Коли ти з нею, чи ми далеко,
Я, ніби ранок, - за мить згораю...
Бери вуста, що гаряче сонце,
Дурмань словами, немов лаванда...
Буду кричати у такт з тобою,
Хай інша плаче, як сарабанда!..
Закохалася, то не тікай!..
Закохалася, то не тікай!..
Закохалася, то не тікай!..
Закохалася, то не тікай!.. Поділитись сторінкою: 
| |
