|
Приспів:
Світ давно не змінюється, правда твоя,
Ти бачиш нині те, що бачу і я,
Я чую нині те, що ти шепотів:
Торкатися життя, немов жіночих животів...
Не треба, моє сонце, печалі й каяття.
І навіть, як зупиниться моє серцебиття, –
Нічого не зміниться, нічого не мине:
У тебе є два серця – віддай мені одне!
Віддай мені одне!.. Віддай мені одне!..
А ось вам історія про двох диваків,
Про ніжність і довіру, про безсилля кулаків,
Про жорстокість юрби, про свободу і закон,
Про те, що любов не знає жодних перепон!
Ця жінка, що не знала ні тривоги, ні вини.
Цілий світ працював, щоби зустрілися вони.
Невідомо хто шукав і невідомо кого,
Вона випила снодійне і побачила його!..
Приспів.
Любий мій, за нами плачуть ліси,
А я їх голоси заплету до коси...
І всі ті, хто за нами прийшов
На цю апокаліпсу, на фаєр-шоу,
І хай вони далі полюють на нас,
Але небо складається з довгих терас,
І світло поміж пітьми,
І серце б'ється, доки разом ми!..
Світ давно не змінюється, ніжна моя,
Ти бачиш нині те, що бачу і я,
Ти чуєш нині те, що я шепотів:
Торкатися життя, немов жіночих животів...
Не треба, моє сонце, печалі й каяття.
І навіть, як зупиниться моє серцебиття, –
Нічого не зміниться, нічого не мине:
У тебе є два серця – віддай мені одне!
Віддай мені одне!.. Віддай мені одне!..
Приспів.
Світ давно не змінюється, правда твоя,
Ти бачиш нині те, що бачу і я... Поділитись сторінкою:
| |