Художнице-осінь

Красунечко осінь, художнице осінь,
Ти дай мені трохи своїх кольорів!
І я намалюю замріяну просинь,
І білого птаха, що в небо злетів.

Позич золотого багато-багато,
Для пишних нарядів лісів та левад,
Рясних чорнобривців моїх біля хати,
І щоб залишилось хоч трохи на сад.

Ще жменьку відтінків, у тебе їх безліч,
Аби передати зажуру й красу,
Сріблясті дощі та безхмарності велич,
Оману туманів та плинність часу.

Багряного дай, намалюю калину,
Й намисто для неї на заздрість усім!
В кімнаті повішу осінню картину,
Нехай звеселяє зимою мій дім!

Поділитись сторінкою: