Про кохання

Про мілліони алих роз
Гриміли, крутячись, платівки.
Щось там у когось не збулось,
Хтось назавжди утратив дівку.

Писав з боліт напівпоет
Якусь фігню до Анни Керни.
Клянусь в три тисячі комет -
Писав поет-імперець скверно.

Немає їй, любові, меж -
Їй по фіг цар, ведмідь і шершень.
Любили всі... І я був теж
На рубежі великих звершень.

Не вірте грізним авторам,
Ганьба даремній писанині.
Любов буває тільки там,
Де покохають вас досиня.

Не зрозуміти вам тепер
Мене, жінки, хороші друзі,
Якщо ваш юний кавалер
Вас не валив у лісосмузі.

Хмільний бузок обабіч цвів,
Шалено коники сюрчали.
Не описати в сто рядків,
Яке кохання ми пізнали.

Щасти вам, милі жіночки,
Любові щастя і удачі.
Мужик здоровий залюбки
Нехай вас валить, де побачить.

Поділитись сторінкою: