| |
При камені, при білому, криниченька,
А в ній - з-під каменя вода.
При камені, при білому, вербиченька
Зросла, красою молода.
Надіється криниченька некопана, -
Любов напитися прийде.
Вербиченька, мов дівчина некохана,
Пори сподіваної жде.
Приспів:
Ти прийди, прийди,
Під вербичку стань,
Пригорщу води
З каменя дістань.
Я у тій воді
Губи затоплю.
Ти збагнеш тоді,
Як тебе люблю.
Що думалось, гадалося, ще й снилося,
Зійде зорею в щасті літ,
І серденько, що досі так не билося,
В душі сповиється на цвіт.
Якщо тобі засмута вкриє личенько,
Не дай, щоб тішилась біда, -
Згадай тоді некопану криниченьку,
В якій з-під каменя вода.
Приспів.
З-під каменя водиченька виблискує, -
Така чистенька, як сльоза.
Любов моя вербовою колискою
Пливе в далекі небеса.
Нехай ми у дорозі щось розгубимо,
Нехай нам випадуть года.
А тої ми кринички не забудемо,
В якій з-під каменя вода.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
