Одні на всіх

Крізь руїни життя і бруду
Все бреду і бреду навпростець.
Я ніколи уже не буду...
Маріуполь. Ірпінь. Тростянець.

Обпікає залізо руки,
На губах застигає пар.
По невидимих акведуках...
Мелітополь. Енергодар.

На пергаменті закровило.
"Українекрономікон".
Всіх запишемо – стане сили...
Чорнобаївка. І Херсон.

Відчуваю не просто вічність –
Ноосфери на дотик струм.
Хоч, напевно, уже і нічим...
Волноваха. Охтирка. Ізюм.

Перехожені всоте межі,
Де, здається, ніхто б не зміг.
Виростають із диму вежі...
Київ з Харковом. І Черніг.

Небо. Синє, як сина очі.
Чує тисячолітній гнів.
Над Софією знов гуркоче...
Це Гостомель. І Васильків.

Закрутились колеса Божі.
І люстерко, а не екран,
Враз покаже того, хто – може...
Миколаїв. Славутич. Бердянськ.

...Буде все – рушники під ноги,
Перше танго, різдвяний сніг.
Але поки – бреде дорога,
І смартфоном по ній – "Тривога"...
Маріуполь. Один на всіх.

Поділитись сторінкою: