| |
Гей, моя квітка, ти така сумна... |
Що з нами трапилося?.. Війна!.. |
Душі до неба — землі тіла, |
А ми поміж них й навколо імла... | (2)
Бачиш, зіроньки небо осипали насінням,
Люди безцінні, коли серця не укриті цвіллю.
І ми все встигнем, полетим в усі країни світу,
Лиш після того, як свою зможемо захистити!
А ми ж бо зможем, ми по долі бачили й не таке,
Поможи, Боже, на Подолі кратери від ракет,
Де ми гуляли, там пожежі, вибухи, облога,
Я засинаю і вві сні бачу лиш перемогу!..
Духа над плоттю і добра над злом!
Вільному — волю, рабу — геть ярмо!
Вірному — віру, щоб в серці пекло!
Ворогу — вогнем фінальний акорд!
Гей, моя квітка, ти така сумна... |
Що з нами трапилося?.. Війна!.. |
Де твоя посмішка?.. Ось же вона! |
Наш край стане раєм, домом добра! | (2)
Я такий радий, що тебе можу тримати за руку,
Ти така гарна, до самого себе беруть завидки.
Вже котрий день десь на душі біль залишає зарубки,
Та розум має бути в холоді, давай без паніки!
Все подолаєм, все пройдем, як заповіли пращури!
До чогось вічного, світлого, до чогось кращого!
Головне в думці буть людиною, бо нам з цим жити,
Дивитись в очі нашим вільним і щасливим дітями!
Що ми їм скажем? Що не зрадили дому і роду!
Що ми, як ворог, не утратили людську подобу!
Що ми візьмем до того світу? Лиш гріхи й чесноти,
А наші діти сядуть і напишуть нові ноти,
Нові пісні про світ без воєн, терору, догматики,
Збудують човни, такі, щоб відкрить нові галактики,
Вирвуть все зло із себе, доки ще будуть малі,
Збудують справжній рай любові, тут, на Землі!
Герої плескають в долоні нам через віки,
Ми не вмираєм, бачиш — сяють на небі зірки!
І хай там що, я буду сяяти поряд! Ще змалку
Знаю одне — що найтемніша ніч перед світанком!
Гей, моя квітка, ти така сумна... |
Що з нами трапилося?.. Війна!.. |
Де твоя посмішка?.. Ось же вона! |
Наш край стане раєм, домом добра! | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
