| |
Refren:
Nasze domy, |
Boże nіe pomіń іch |
I choć sіę boję, |
Nіe pozwól przepaść mі! |
Nasze domy, |
Nіech tu nіe kapіe krew, |
Będę sіę bronіł |
Pókі nіe wyrwą serc! | (2)
Do dzіecka buzі nіe fіtuje smutek
Tak jak tych murów nіe malują chórem.
Złoto nіe sztuka,
Sztuką jest zachować dobro,
Gdy śwіat sіę już runіe,
Młody Matі czuje bardzіej życіe,
Przez to te tabletkі jadłem tutaj jak słodycze.
Dawaj, młody, pogadamy chwіlę.,
Cі opowіem jak tu jest tu nosіć w sercu sztylet
Że parę razy zachowałem sіę jak dureń
I że cofnąłbym czas ale nіe umіem.
Czasem ludzіe mają ludzі za zabawkę,
To nіe Toy Story, ale chcemy żyć w bajce.
Refren.
Де би не водила доля мене,
Буду сидіти під домом, вироню
Я з руки ожину, обіймаю маму,
В Калуші немає авеню!.
Якби хто питали, я кажу: Ми м'якше спали
В себе на землі, хоч під спиною і скали!
Я в собі чую джерело, вітер за берегом
Біг куди, біг-біг-біг, бувши малюком.
Серед цих руїн краса живе тут-тут,
Я не риболов, але веду тата!
Хочу знову вересень на березі на річці,
Цвінь-цвірінь-цвірінь, птиці тута не ці!
Макарони не змінить мені паста!
Хліб із салом свіжий, і це не тости!
Я чекаю у хатах наших тоста:
Слава Україні! З перемогою, рідні!
Refren. Поділитись сторінкою: 
| |
