| |
Приходить ворог, всідається на плече.
Неси мене, - каже, - доки не пропече
Отрута моя шкіру твою перечулену.
Цей світ не для ніжних...
Вирва, мов квітка розтулена.
Діри від куль на стінах -
Діти їх замальовують
Сонцями і соняшниками.
Ночі криваво спльовують
Ягоди горобини, трупи,
Відбиті органи...
Діти стоять рядочком,
Портфелі несміло торгають.
Кришаться кості надранок
В глевкому місиві.
Діти малюють крейдою
Райдуги коромисло.
Півні дзвонять заутреню,
Піють на парастасах.
Діти тихцем розходяться
Кожне до свого класу.
Терпне земля в окопах
І над могилами.
Діти сідають за парти,
Збираються з силами.
Вчаться ходити строєм
У бомбосховище -
Літери, то надто просто.
Таке тут не зараховують...
Вчаться в'язати шнурівки,
Цілитись з автомата,
Але найперше вчаться
Не забувати!..
Пам'ять, мов грізна матір,
Стоїть за ними -
Довга її присутність
Несповідима...
Приходить ворог, всідається на плече.
Неси мене, - каже, - доки не пропече
Отрута моя шкіру твою перечулену.
Цей світ не для ніжних...
Пий, пий цю воду, поки вона незамулена... Поділитись сторінкою: 
| |
