| |
Останнім часом всіх розмов єдина суть -
Герої, що стояли до кінця.
На превеликий жаль, вони тепер живуть |
У спогадах, бо їх уже нема... | (2)
Їх дома виглядали рідні і батьки,
Щемило серце, рвалася душа...
Не вірилось ніяк, що їхні діточки |
Не вернуться, бо їх уже нема... | (2)
Тепер їм присвятять концерти, вечори,
У черствого появиться сльоза...
Великим тиражем у світ підуть книжки - |
Чудово, але їх уже нема... | (2)
Тим, хто при владі, просимо,
Не допустіть, щоб далі
Обривалося життя!..
Про тих, хто відійшов, |
Свій спогад збережіть, |
А більше, що?.. Бо їх уже нема... | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
