| |
Так багато сказало мовчання,
Що на мить увірвалось в життя,
Поміж моря плачу і зітхання,
Серед тихих образ і прощань...
У мовчанні все так небезпечно,
Як у гості приходить вона,
Та Надія, що просить востаннє
Все пробачить, почати з нуля!
Приспів:
Я пробачаю кожному сльози,
І образи свої витираю,
Хочу чисто бриніти росою,
Небом дихати вільно жадаю!
Я пробачаю кожному сльози,
І образи свої витираю,
Хочу чисто бриніти росою,
Небом дихати! Небом дихати!
Як багато згаяно часу,
Скільки втрачено себе і людей...
Непробачивши, промовчавши,
Гордість серця торкнулась грудей...
Зачекай, не спіши відпускати,
Біль образи черпати сповна...
Постарайся на хвильку прийняти
Те, що сталось, за волю Творця!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
