Ой не цвісти калинонці

Ой не цвісти калинонці
В зеленім гаї.
Не гуляти козакові 
У рідному краї.

Ішов козак дорогою
Не в Крим, не по сіль,
Зустрілася пригодонька - 
Вдовина постіль.

На білії подушечки
Головку поклав -
Забув тую дічиноньку,
Що дома кохав...

Ой не цвіте калинонька
В зеленім гаї,
Плаче нишком дівчинонька
У своїм краї.

Ніхто в світі жалю її
Не чув і не знав,
Тільки тая тополенька, 
Де голуб сідав.

Під тією тополеню
Травиця росте,
Між травою зеленою
Барвінок цвіте.

Дівчинонька барвінкові
В'януть не дає:
Щовечора тихесенько
Сльозами поллє...

Високая тополенько,
Зеленій, шуми!
Цвіти, цвіти барвіночку,
З весни до зими!

Довіку нас дівчинонька
Буде доглядать,
З вами тугу розважати,
Долю викликать...

Поділитись сторінкою: