| |
Жила собі квакваша
В калюжі від дощу,
І було їй не гірше,
Ніж за полем в ставку.
Маленька та бульката,
В зеленому вбранні,
Не вміла рахувати
Ні місяців, ні днів.
Приспів:
Квакваша, квакваша, |
Зелена та смішна, |
Не вміла рахувати |
До десяти вона!.. | (2)
Та ось одного разу,
Як сонечко пекло,
Кваквашину хатинку
У небо понесло.
Хмаринкою зробилась
Хатинонька мала,
І дощиком пролилась
На золоті поля.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
