| |
Осінь знову вдяга клени
В шати із щирого золота,
І прощальний свій клич
Відсурмили уже журавлі,
І колючі вітри, мов роки,
В спину дихають холодом,
І ранкові тумани,
Мов привиди, наших жалів...
Приспів:
Все мина, все мина...
Час, надії і мрії невтілені...
Все мина, все мина -
І на скроні, мов сніг, сивина...
Все мина, все мина...
О, лелеки-роки – як летять вони!
Все мина, все мина,
Але то вже не наша вина...
Отже, осінь і що ж?
Осінь - час на примирення з холодом,
Крок назустріч зими,
Час на роздуми, згадки і сни...
Час на сни? Але ж кличе
Ще мрія, плекана замолоду,
Й сонце світить для нас
В королівстві моєї весни...
Приспів.
О, бентежна душе,
Ти ще повна жадобою вольності
І кохання п'янить,
Наче в юності, й збурює кров,
І сприймаєш життя,
Наче дар, у його неповторності
Й цю солодку стократ,
Бо останню, останню любов...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
