Любар

Десь ніч розриває столичну,
У гавані крик корабля...
А ти над рікою затишно
Лежиш, надслучанська земля...
Хай скромно горить серед ночі
Мій Любар вогнями вітрин...
Але, серед сотень містечок,
Ти, рідний, лиш тільки один!..

Приспів:
Палає багряно над Любарем схід...
Зривається з яблунь і падає плід...
А срібні тумани пливуть від ріки...
Привіт, любарчани, мої земляки!

Білів навесні у садочку
Над юним поселенням цвіт.
Тут вітер колише листочки
Незмінно півтисячі літ...
Так само до матері ручки
Невпевнено тягне маля...
І злаки пророщує кучно
На сонці прогріта земля...

Приспів.

Ти вірно лишаєшся з нами
У Богом відведений час.
Збудовані предками храми
Застигли в молитві за нас...
В мурованих каменях сірих,
У свідках минулих століть,
Ти стійко зберіг свою віру -
І люд твій з тобою стоїть!..

Приспів.

Поділитись сторінкою: