Втихомирся, вітре!

Свище вітер, завиває,
Ламає в лузі калину,
З гілля листя зриває,
Спопеляє душу невинну.

Втихомирся, вітрисько!
Нехай розквітає калина!
Не гни мої віти низько,
Я - землі мати дитина!

Я прошу, вітре, тебе:
Не бентеж, не рань душу мою.
Глянь, яке небо голубе!..
Ти ягоди рвеш у жменю свою...

Не спопеляй душу мою
І на плаху її не клади.
Я оживаю, як фенікс в бою,
Цвіту з сонця і роси!..

Вгамуйсь, угомонись, вітре!
Не накликай хмари, грозу,
Знайди свою мрію світлу,
Калина скаже тобі: Люблю!..

Поділитись сторінкою: