Як син марнотратний

Як син марнотратний,
Такий я нещасний,
В тім світі блукав.
Душа все стогнала,     |
Спокою не мала,        |
Бо її гріх томив...    | (2)

Душа все стогнала,
Була в серці спрага,
Щоб спокій знайти.
Бо мертві обряди       |
Не дали розради        |
Втомленій душі.        | (2)

Шукав я усюди,
Де казали люди,
Спасіння собі.
Та гріх той лукавий,   |
Мов той тяжкий камінь, |
Душу пригнобляв.       | (2)

Втомлений душою,
Відчув за собою
Хтось кличе мене:
Вернись, блудний сину, |
Ти йдеш до загину,     |
Люблю я тебе!          | (2)

І я оглянувся
На Того дивлюся,
Хто кликав мене -
На Хресті прибитий,    |
Весь Кров'ю облитий    |
Сказав до мене:        | (2)

Глянь на мої рани,
На Лице криваве,
Я на Хрест піднесен.
Ти – грішник - Я знаю. |
Я в муках вмираю,      |
Щоб ти був спасен".    | (2)

Від тої хвилини
Спасен і щасливий,
Життя все віддав
Спасителю свому,       |
Цареві і Богу,         |
Повік Його став!       | (2)

Спасителю свому,
Цареві і Богу,
Повік Його став!..

Поділитись сторінкою: