Викину!

Викину! Викину! Викину! | (10)

Викину з хати сміття,
Далі викину мотлох зі свого життя!
Здихаюсь старих образ -
Звільниться місце для купи добра!
Змиються смуток і сумнів,
Вдихатиму ніч з ароматом бузку!
Видалю тих оцих сук,
Зіграю прощальну на дудці казу!
Але на меті думи не прості,
Я купила біль в покуті,
Серед білих стін
Проживала задом наперед,
Вздовж і поперек.
Я вивчала, де вас, люд, бере
Ключ від всіх дверей?..
Де є моє місце?.. Де існує відстань?..
Де я можу бути собою?.. Бути собою!..
Та дарма шукала в шафі,
Під лекало викладена зброя
Для бою з самой собою!
Викину! Викину! Викину! | (10)

Полиці переповнені вщент,
Як би не копити цей бруд мені ще!
Все не ховати! Сумлінно так шпателем
Плавно рівняти рельєф ще!
Та не заховати горбів!
Від булого кроки переходять на біль!
Скільки б від себе не тікай
Зрозумій - собою бути то є твій хайп!
Скинути баласт, відмінити пласт,
Долі нема платою, бартеру, тільки план,
Що купити: досвід чи хлам - обираєш сам!
Викидаю свій непотріб геть і іду вперед,
Де є моє місце! Де мізерна відстань
До моїх накоплень і вражень!
Ставлю на ваги все. Практика, як кисень!
Моя мудрість то є мій важіль!
Все інше я
Викину! Викину! Викину! | (10)

Поділитись сторінкою: