| |
Як же восени житиму без них,
Без отих порожніх обіцянь рясних?..
А поки цілий світ, ніби дикий звір,
Накидаю капюшон і ховаю зір.
Журавель в руці - паперова ціль,
Ти пишеш новий твір, а я рву кінці
Ставиш на приціл мене, як і всіх,
Але я не з тих, чуєш, я не з тих!..
Приспів:
Лети, брехунець! Лети, лети, брехунець! |
Лети, брехунець! Лети, лети, брехунець! |
Лети, брехунець! Лети, лети, брехунець! |
Лети, брехунець, ти в один кінець!.. | (2)
Звабити плавно та каменем падати,
Знов виринати і йти ,спотикаючись,
Перезавантаження шлях - і то краще,
Мовляв люди палять мости геть не каючись,
Ніби хто розсипав ці крихти.
Так просто згубити і не зберегти, розірвати,
Любити, літати та марно надіятись,
Даремно вірити зовсім не варто,
Птахи бачать краще, птахи чують де тепло,
Птахи не кидають напризволяще,
Птахи не вміють робити на зло
І не пускають слів на вітер,
І не складають слів із літер!
Ти не птах, тільки ніби
За уявним німбом паперове крило.
Приспів. (2)
Лети, брехунець! Лети, брехунець! Лети! Лети! | (4) Поділитись сторінкою: 
| |
