Лялька Вуду

Коли розтаяли сни і наступила зима
І небо стало прозоре, мов скло,
Я піднялася з землі, де я лежала сама,
Бо ти покинув мене і пішов...
Ти вбив моє кохання... Вбив моє небо...
Коли дощ лив, то це був знак
І всі уламки серця, що вже не треба –
Ти просто кинув у бак...
Тебе я не забуду!.. Я піднялася з бруду!
Лялька вуду! Краще рук не простягай!
Не забуду! Я знайду тебе всюду!
Ти мене не піднімай!

Зняла брудний синій плащ
І босоніж на асфальт,
З небес, як голки, пронизував дощ,
Тобі ніким не була
І мого серця не жаль...
Коротше, ти просто взяв і пішов,
Це все було для тебе...
Щастя і небо!
І для тебе була вся я!
А ти розрізав серце,
Вийняв що треба,
А інше все - у сміття!..

Поділитись сторінкою: