Нехай твоя душа лілією цвіте

Місячна зоряна ніч така осяйна
І зірками стелиться дорога до гаю,
Цвітуть медові квіти, а в душі зима...
В моєму літі тебе, коханий, немає...

Я світилась зіркою, струною весни,
Запалювала свічі у вечір казковий,
Душа квітнула щастям, бо поруч був ти..
Кохала тебе і слухала твій блюз новий...

Над синім безмежним океаном ночі
Зорю зітхаючи, розриваюсь чаїно,
Шукає втрачені дні серце жіноче,
Руками торкаюсь неба - згораю тлінно...

У спогадах мережу стежки до раю,
Там, де плавали лебеді в синім озерці...
А ти знявся у жита до небокраю...
Нерозквітлі мрії заросли, немов скерцо...

Пролетіли літа - над берегом життя
І я зустрічаю ранки у смутку журбі,
Любіть коханих і шлях освітить зоря,
Бо, де є кохання, там все для двох на землі...

Нехай душа білою лілією цвіте,...
А світлі почуття не в'януть ніколи,
І виростають крила у небо голубе,
Бажана мрія сходить сонцем любові...

Поділитись сторінкою: