Кораблі

Ти дзвониш вночі
І мовчиш не про мене...
Знаєш, даремно...
Я все давно відчула...
П'ю мед із вином,
Бережу ті останні сили тіла,
Бо твоя любов тягне нас на дно...

Приспів:
Тільки ти проводжав
Ту весну, але байдуже...
В твоїх очах
Дні останні Венеції...
Ти пробачав мені все,
Чи це знак, що поки
Всесвіт мовчав,
Ти палив мої кораблі?..

Сніг попелом став,
Знала я, не даремно...
Пізно і темно -
Страшно іти кудись одній...
Ти будеш мій ще на мить...
Не бажаєш зла, напевно краще
Нам піти у свої світи...

Приспів.

Речитатив:
А пробачати було нічого,
Я так собі гралась,
Мов дитина,
Від щастя і аж до відчаю...
Я здогадувалась, що не єдина,
Мучила себе протиріччями...
Я не знала, що любов
Не завжди буде вічною...

Приспів.

Ти проводжав мене,
Та чому ж болить?..
Все на Землі мине,
То ж нехай горить!

Поділитись сторінкою: