Мамо, прости, пробач!

Дорогенька мамо, прости мені, пробач,
Що залишив свій рідний поріг, Отчий дім...
Що моє життя погубив беркутський палач -
І я записався у Небесну сотню - ангела загін...

Я із дитинства вчив Шевченка, читав Кобзаря,
Мріяв у думах, як поет, про Україну вільну, багату...
Прийшов час - я став світилом беззахисного життя,
І на Інститутській захищав народ від тирана ката.

Рідна матусю, у мене три матері на цій землі...
Ти, голубко сива, ненька Україна і Божа мати!
Я не можу сидіти вдома, як Київ палає у вогні,
І беркут кийком знущається, б'є молодшого брата...

Я не один!.. Нас мільйон однодумців на Майдані!
Запалили вогонь, свічу гідності, честі, добра і миру...
За нами перемога, світле майбутнє! Ми - не раби гнані,
Яких лякають кинути за грати, ламають вільні крила...

Не плач, не ридай, не тужи за мною, люба мамо!..
Я білим лебедем відлетів у зоряні світи, в Божий рай...
Щоб ясною зорею осяяти твоє віконце раненько-рано,
І Божою рукою вести нове покоління України вдаль...

Поділитись сторінкою: