| |
Зима біліла в саван вбрана,
Вечірні сутінки текли,
Мисливці йшли на полювання
Чи вже із полювання йшли...
Рушничні постріли упали
Так, як у тишу пада грім -
І трьох вовків уполювали
Мисливці у нічній порі...
Приспів:
Місяць зводився над світом
І зорі сходили у млі...
В які часи, в які століття,
В якім краю, в якій землі?..
Ножами шкури поздирали,
І з шкурами вовків отих
Перед мисливцями повстало
Таке, що й не розповісти...
Повстали з вовчих шкур скажених,
Повстали з вовчих шкур отих:
З одної шкури - наречена,
З шкури другої - жених...
Приспів.
Обоє у вінчаних строях,
Коштовні персні на руках,
Вродливі й молоді обоє,
І мертвий іній на бровах.
Між молодої й молодого
Зі шкури вовчої повстав скрипаль,
На грудях скрипка в нього,
Скрипаль смичок в руці тримав...
Приспів.
Ніхто, мабуть, про те не віда,
Хто наречена, хто жених,
Бо сталось у такі століття,
Що й сліду вже нема від них.
Що й сліду вже від них немає,
Як згадки вже нема, на жаль...
Та скрипаля того я знаю -
Я сам - отой смутний скрипаль!
Приспів.
Речитатив:
Заворожили ворожбити,
Зачаклували чаклуни
Колись нас трьох у цьому світі
Таки вони, таки вони...
Щоб ми були у шкурах завше,
Щоб вовчий здикували вік,
Щоб я не грав на скрипці,
Знавши лиш вовчий ритм,
Лиш вовчий ритм...
Мисливці нас уполювали
У лісі у зимовий час
І смерть людську подарували,
Зі шкур повизволявши нас... Поділитись сторінкою: 
| |
