| |
Я розмовляю зі своїм Богом так,
Наче він мій найліпший корєш,
Офігезний чувак.
Те що він зміг, ти ні як не повториш.
Будь коли, де коли, янголи -
Їх існування не випадково.
З лівого боку шиплячі дияволи,
З правого їх захисна колискова.
В той момент, коли зникав сенс
Потреби щоб далі жити,
Він, як скажений бойовий пес
Хотів мене в пил розчинити.
Прибивав цвяхами до неба стелі,
Змусив помічати справжнє горе,
Тепер кожен раз стоячи на скелі
Я йому говорю:
Приспів:
Привіт, Бог!
Дякую, що ти в мене є, Бог!
Дякую, що ми досі вдвох, Бог!
Дякую. що ти так вирішив
І мене до неї пришив!
Даруй, Бог,
Нам освітлене зорями небо
І все, що сходить від тебе,
Збирає розгублене серце,
Лікує рани душі...
Я з самого ранку дивлюсь Богу в очі,
Як він народжує диво,
Прозору безодню дні і ночі,
Сніг, спеку, вітер, хмари і зливу.
Де б я не був, у яку халепу не встряв,
Він завжди за сім кроків попереду,
Наші гріхи на себе прийняв,
Ми - листя від одного дерева.
Йому в проханні ніяк не відмовиш,
Такого просто впізнати на осліп,
Осушує моря, перевертає гори,
Має всесвітній досвід.
Коли каже собі: Годі йти! -
По воді пірнає,
І що приховано в мені далеко в глибині -
Краще за мене знає...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
