Два янголи

Багнети погнуті, штандарти подерті,
Два береги, кров'ю залитих.
Над ними кружляють два Янголи Смерті,
Визбирують душі убитих.

Два Янголи Смерті не носять шевронів,
Вони не за лівих чи правих,
Їм байдуже, в наступі, чи в обороні
Поліг ти в кривавих тих травах.

Вони про одне лиш запитують Душу,
І та їм збрехати не може:
За що убивав, чи "я хочу", чи "мушу"
Вели тебе в битву, небоже?

І словом "наказ" того суду не впросиш,
Звитяги твої і поразки
Не значать нічого, - ти голову носиш
Не тільки для їжі і каски.

І кожен дивився, мов збоку на себе,
Немов опритомнівши з хмелю.
І вів Білий Янгол колону до неба,
А Чорний кудись у пустелю.

Поділитись сторінкою: