Скучила

Ой-ой-ой, мамо, заспокой,
В мене був колись герой,
А потім я від подвигів втомилася,
Кидала вгору-вниз - і розбилося...
Пальцями зимними по обкусаних губах
Відтворюю ніби-то, ніби-то
Звичний пів холодом дотик,
Колінами до землі,
У втоплених жалем очах
Зітхаю-шукаю тебе,
Як загублений котик...

Приспів:
Я просто скучила,
Я скучила...
Як сталося так,
Що в серденько твоє
Я не влучила?..
Я ж так скучила...
Пробач за те,
Що так довго мучила...

Як же далі жити? Як же далі бути?
Що мені робити? Як про все забути?
Досить, не мовчи!
Лиш тобі судити, як мені чинити,
Підкажи, мій милий, як тебе любити,
Обіймай і вчи...

Приспів.

Плечима мужніми змарнілу-змучену
Ніжно і міцно, мов ковдрою, ти огортай
Губами-цілунками голос засмучений
Тихо й повільно від мене собі забирай...

Приспів.

Поділитись сторінкою: