|
Стомлений болем, перекотиполем
Летиш на захід у нові міста,
Немає кордонів, всі люди на волі,
В зачинені двері запхаєш листа...
Лети проти вітру, бо скоро вже титри,
Нехай за дверима лишилась весна,
Та твоя неволя, то не твоя доля,
Чекають на тебе вже нові міста...
Самурай!.. Самурай!.. Самурай!..
Ти чуєш, як вітер до тебе говорить,
Питає у тебе, яка там весна,
Чому за дверима стоять стовпи диму,
Чи правда, що сонця ніколи нема?..
Ти обраний часом із сірої маси,
Чекають на тебе блакитні вогні,
А ті, хто не знайдуть у тобі надії,
Залишаться вічно на тій стороні...
Самурай!.. Самурай!.. Самурай!..
Стомлений болем, перекотиполем
Летиш на захід у нові міста,
Немає кордонів, всі люди на волі,
В зачинені двері запхаєш листа...
Напишеш для тих, хто не встиг за тобою,
Розкажеш, як вийти, міста де знайти,
Де вітер чекає і що він питає
І як за собою спалити мости...
Самурай!.. Самурай!.. Самурай!.. Поділитись сторінкою:
| |