| |
Речитатив:
А і правда:
Крилатим ґрунту не треба -
Землі немає, то буде небо,
Немає поля, то буде воля,
Немає пари, то будуть хмари...
В цьому, напевно правда пташина:
Як же людина, а що ж людина?..
Живе на землі, сама не літає,
А крила має, а крила має...
Вони, ті крила не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я,
У когось - з вірності у коханні,
У когось - з вічного поривання,
У когось - з щирості до роботи,
У когось - з щедрості на турботи,
У когось - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або із мрії...
Просто без крил злітає до неба,
Само це мені зараз треба...
Чорні троянди в білих долонях,
Наді мною просто безодня..
А на світанні я повертаюсь!..
В твоїх обіймах я залишаюсь!..
Але я вільна!.. Але я вільна!..
Але я вільна!.. Але я вільна!..
Ти дозволяєш, а я не питаю,
Просто щоночі в небо злітаю,
Я розчиняюсь у темряві ночі
І цілуватись сама не хочу...
А на світанні я повертаюсь!..
В твоїх обіймах я залишаюсь!..
Але я вільна!.. Але я вільна!.. |
Але я вільна!.. Але я вільна!.. | (4) Поділитись сторінкою: 
| |
