| |
Можна тисячу років шукать винуватих,
Чому в нашому домі не чутно сміху тата?..
Якось сумно мені усміхнувся з порогу,
Мама каже, що тата забрала дорога...
Я жорстоку дорогу лупцював кулаками,
Потім довго зеленкою мене мазала мама,
Але сірий асфальт ні набить, ні спитати,
Ну хоча б показав, підказав
Куди йти, шукати?
Де ти, ну куди ж ти подівсь?
Годі, годі в піжмурки гратись.
Тату, повертайся на спів
Повертайся, я буду чекати,
Йди на голос - я буду співати.
І нема винуватих, коні ж не винуваті
В тім, що їх споконвіку
Запрягають в гармати.
Коли конче потрібна материнська турбота
Бабця каже, що маму забрала робота.
Чуєш, робото, давай-но мінятись -
Всі на світі скарби – за звичайного тата
Хочеш великі візьми, всю солодкую вату –
Все на світі, щоб маму собі виміняти...
Де ви, в стінах інших дворів?..
Годі, годі вже працювати!
Чи до Італії не долітає мій спів?
Повертайтесь, я буду чекати!
Йдіть на голос - я буду співати!
Не від ладної долі, не від раю земного
Нам кидаються в ноги ці країни й дороги,
Де квітки-заробітки у весільні букетики наші,
Про це мама нікому нічого не каже...
Де би я роками не брів,
Йде час, час додому вертати.
Сину, я ітиму на спів,
Сину, ти маєш співати!
Доню, я ітиму на спів,
Доню, ти маєш співати!.. Поділитись сторінкою: 
| |
