Твоя

Коси по вітру вона розпустила,
Тихо пішла до води.
Боса й роздіта по снігу ходила,
Снігом вкривало сліди...

Ти бачиш, я вчуся,
Мучуся я...
Може, я дійсно просила побути сама,
Але ж я твоя...

Очі з тих пір не змінились у неї,
Весни не дали нових,
Тугу її розуміють лілеї,
Бачили втрати живих...

Падає, падає
Сніг, що не випав торік.
Боже, дозволь і мені почути твій сміх,
Поглянь у мій бік...
Поглянь у мій бік...

Ти бачиш, я вчуся,
Мучуся я...
Може, я дійсно просила побути сама,
Але ж я твоя...
Але ж я твоя...

Поділитись сторінкою: