Не вернуться роки

Зорі ми зустрічали, тримаючись ніжно за руки,
Очі в очі дивились, ми йшли і не знали куди,
І такими солодкими нам були ніжності муки,
І серця трепетали й не чули приходу біди.

Приспів:
На кленовім містку ми зустрілись з тобою весною
В тихий вечір такий, коли плив над рікою туман,
Соловей нам співав, зорі кликали нас за собою
І солодким таким твоїх губ був кохання дурман.

А біда вже стояла й сміялась нам тихо у спину,
Над невинним коханням махнула ворожим крилом,
Ми не знали тоді, коли голуб кохання наш линув,
Що війни скосить куля його, наче ліс бурелом.

Приспів.

Не вернуться роки та весна, що приходить до мене,
Твоїм образом ніжним, все будить мене кожну ніч,
Я все йду на кленовий той міст і ти йдеш біля мене,
І вустами торкаюся я твоїх губ й твоїх пліч.

Приспів.

Поділитись сторінкою: