Дівчина невеличка

Жив собі я, жив та й жив,
З горем зовсім я не знався.
Раптом, наче грім з небес,
Я в дівчину закохався.
В неї кучері ясні
І рум'яне ніжне личко,
А сама дівчина та
Невеличка, невеличка.

Приспів:
Я через ту дівчину невеличку
Спізнююся завжди на електричку,
Я через ту дівчину кучеряву
Не можу заснути, як через каву.
Я через ту дівчину карооку
Маю неприємності і мороку,
Та приходить мрія до мене в снах:
Я несу до шлюбу її на руках.

Я раніше не літав,
А тепер у серця крила.
Дівчина така мала,
А цілий світ мені закрила.
Я цілую їй вуста
І дивуюся не вперше:
Дівчина така мала,
А зайняла ціле серце.

Приспів.

Поділитись сторінкою: