Запах війни

Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею.
Всі втратили віру, але дивляться в небо,
Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів.

На розбитих іконах колишніх ідей
Плачуть горобці, бо у них Прометей
Забирає вогонь, щоб зігріти Богів.

І віяв вітер, плакали квіти,
Боже, зглянься, це ж все твої діти.
Так жадібно вдихають грудьми
Запах війни...

Хто вмирав десять раз за волю,
Той знає справжню її ціну.
Хто розгніваним бігав по полю,
Вбиваючи грім, піднімав цілину.

І скидаючи з себе хреста,
Бо не в змозі нести.
Десять раз задля того вмирав,
Щоби знову воскрести!

І віяв вітер, плакали квіти,
Боже, зглянься, це ж все твої діти.
Так жадібно вдихають грудьми
Запах війни...

Вийдеш з хати, подітись немає куди
Від болю,
Де дорога від сліз буркуном проросла
Від порогу до гуляй поля...

Поділитись сторінкою: