Джерело

Стікають з обрію поволі
Блакитні струми давнини,
Із надр знання, із гір любові,
Джерела нашої землі.

Глибина морської хвилі,
Мінливість рік, блакить озер
Бере натхнення в своїй силі
З рясної свіжості джерел.

Кохання лилося з вершини:
Струми пісень, потік віршів
Стікали з неба до людини,
Та повертались від дощів.

Однак, походження забуте,
І збиті з обрію струми.
У невзаємності закуте
Кохання, знищене людьми,
Що неможливо повернути.

Джерела ці - наше багатство,
Скарби, що линуть із віків,
Що ллються з щирих сліз кобзарства,
З рідних пісень або віршів.

Бурхливе джерело повстання,
І ніжне мови джерело
Дарує серцю гордість справжню,
Та викарбовує тепло.

Щоб джерело дало наснагу,
Лилось кохання до землі,
Знання задовольняйте спрагу,
Пізнавши мудрість поколінь.

Вичерпне джерело кохання
Спустошуюче поверніть.
Взаємність, щирість до пізнання
Джерела здатні відновить,
Джерела здатні відновить.

Поділитись сторінкою: