Нас питають ^*

Нас питають, з якого ми роду 
І для кого торуєм шляхи. 
Та ж то ми на вратах Царгороду 
Залишили залізні щити. 

Та ж то наша долоня шершава 
Так стискала залізо меча, 
Що дрижала зухвала Варшава 
І Стамбул мимоволі мовчав. 

Ми водили в Москву Сигізмунда, 
Під Полтаву варязькую рать, 
Ми карали Росію за Суздаль, 
За Базар ми ще будем карать. 

Нас далеко у світі всі знали, 
Пам'ятали полеглих ми кров. 
Ми загарбників люто карали 
І карати устанемо знов. 

Ми не скажемо: досить, вже досить, 
Не почуєте наших плачів. 
Ми ще будемо міцно тримати 
Ті насичені кров'ю мечі.

Поділитись сторінкою: