Балада повернення

Коли мандрівник повернувся додому,
Ступив за ворота, зійшов на поріг,
Здійнявши на плечі дорогу і втому, –
Всі радощі світу вляглися до ніг.

Його не забули, його зустрічали:
Вечеря з вином – на широкім столі;
Чомусь не казав про далекі причали,
Замкнувши в устах невідомі жалі.

І всім було дивно, і жінка до ранку
Зітхала в даремній гонитві за сном.
А він все дивився туди, за фіранку,
Де зірка по небу пливла над вікном.

Поділитись сторінкою: