Літопис

В з'ясуванні колін і племен
Кров пустив я собі, й під лупою
Проступили в літописах вен
Херсонес і вітри за Сулою.

Сонно в крові хитнулись віки,
Аж із дна — в каламутному чині
Звирувалися вірні жінки,
Покосились похмурі мужчини.

Княжий меч мій клякнув у золі,
Покороблений рідною кров'ю;
Як буряк — зимував у землі
Мій прапрадід униз головою.

Й заглибали, мов наглі ножі,
У глибокі, безкрайні тераси
Дикі, горді, нервові мужі —
Монотонний, упертий труд раси.

І ніде, і ніщо — сто століть
Мої очі літопис читають
Про народ, що не може дозріть —
Мов абортом його виривають.

Поділитись сторінкою: