| |
Прощай, червоний стяг... з Кремля ти зповз не так,
Як піднімався ти – пробито, гордо, ловко.
Під наше "так-розтак" на тліючий рейстаг,
Хоча і там якась із древком йшла мухлбовка.
Прощай, червоний стяг... Ти - ворог був і брат.
Ти був дружком в окопі, надією Європі,
Та й ширмою був ти загородив ГУЛАГ
І стільки бідолаг в тюремній драній робі.
Прощай, червоний стяг... Ти відпочинь, приляж,
Ми пом'янемо всіх, хто із могил не встане.
Обманутих ти вів на бойню, на розсів,
тебе теж пом'януть, бо й ти зазнав обману.
Прощай, червоний стяг... Ти не приніс нам благ,
Ти з кров'ю, і тебе ми з кров'ю віддираєм.
За безмір злих ночей не вибрать сліз з очей –
По взору люто ти шмагнув червоним краєм.
Прощай, червоний стяг... клич волі - у серцях,
До неї перший крок зробили ми по стягу
І по самих собі, затятих в боротьбі.
Не розтоптати б знов очкарика "Живагу".
Прощай, червоний стяг... Дитячих літ туман...
В "червоних" грались ми і "білих" дуже били.
З країни родом ми, якої вже нема
Та в Атлантиді тій були ми, ми любили.
Лежить червоний стяг в Ізмайлово "врозтяг".
За долари його збувають (і без здачі).
Я Зимнього не брав. Не штурмував рейстаг.
Я – не із "комуняк". Та глажу стяг і плачу... Поділитись сторінкою: 
| |
