| |
Промінь надвечірній заглянув в віконце,
Осяйнув ікону і злетів у вись,
Прочинились двері і чернець похилий,
Тихою ходою в келії з'явивсь.
Щиро й молитовно хрест поцілувавши,
У душі стражденній проказав сумне:
"Господи, помилуй, пробачайте, люди, |
За гріхи мирськії грішного мене" | (2)
Приспів:
Бережімо любов, як святий заповіт,
Бог у наше життя принесе новий світ,
І воскресне душа в ту сподіванну мить,
Коли погляд до неба білим птахом злетить.
Ніч пройшла в молитві і зоря ранкова
Висушла сльози на його очах,
Сум пройшов душевний і з любов'ю в серці
Щиро й молитовно каятись почав.
Як збагнув ти раптом у момент останній,
Що прожиті роки впали в пустоту,
Не втрачай ти віру у святе писання, |
В Заповіти Божі і любов св'яту! | (2)
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
