Сизий вечір

Пригублю я бокал кришталевий –
Обпече мою душу вино.
І загляне крізь захід рожевий
Тихий біль в одиноке вікно.
Сизий вечір притулиться м'яко
До грудей молодої землі, –
Перепілкою сонною зляку
Стрепенеться вона у імлі.

Приспів:
Знов полином – мед на вуста,
Птахом у вирій – літа.
Знов сторінки серце горта –
Осінь на зиму верта.

Я ж до тебе в думках прихилюся
І у ніжній печалі замру.
До півночі на тебе дивлюся
Та в уяві за руку беру.
А у тебе здригаються плечі
І тремтять соромливо вуста –
Тихі речі... Бокал... Сизий вечір...
І не вдягнена біла фата...

Приспів.

Дарувала розлука страждання,
Виливаючи смуток у слід –
Не розвіяли ж роки кохання,
Не розбилося серце об лід!
А в душі – ще із юності – віра
І надія – життям не збагнуть!
Доля ж в образі Бога і звіра:
Чому бути – тому не минуть...

Приспів.

Поділитись сторінкою: